Психологічна скарбничка : Психологія для батьків

👉

👉Перші друзі: як підтримати дитину в процесі соціалізації?

♦️Соціалізація є важливим етапом у розвитку дитини, адже вона вчиться встановлювати контакти, будувати дружні стосунки та розуміти соціальні норми. Підтримка батьків на цьому етапі відіграє ключову роль. Ось 20 порад, які допоможуть вашій дитині адаптуватися в соціумі, знайти друзів і стати частиною колективу.

1⚡️. Пояснюйте значення дружби

Розкажіть дитині, що дружба — це про взаємодію, підтримку і радощі, які діляться між друзями.

2. ⚡️Навчайте базовим соціальним навичкам

Привітання, подяка, вибачення — основні вміння, які допоможуть дитині легко знаходити спільну мову з іншими.

3. ⚡️Стимулюйте рольові ігри

У рольових іграх дитина може відпрацьовувати поведінку у різних ситуаціях: знайомство, співпраця, вирішення конфліктів.

4. ⚡️Створюйте можливості для спілкування

Запрошуйте друзів у гості, організовуйте прогулянки, відвідуйте місця, де є інші діти.

5. ⚡️Розвивайте емоційний інтелект

Пояснюйте, як розпізнавати емоції інших і відповідно реагувати.

6.⚡️ Стимулюйте ініціативу

Заохочуйте дитину робити перші кроки до знайомства або пропонувати гру.

7.⚡️ Навчайте вирішувати конфлікти

Вчіть дитину шукати компроміси, пояснювати свої почуття і слухати інших.

8.⚡️ Демонструйте приклад

Показуйте, як будувати дружні стосунки, вирішувати суперечки та підтримувати друзів.

9.⚡️ Залучайте до командної роботи

Участь у групових проєктах, спортивних секціях чи гуртках допомагає формувати командні навички.

10.⚡️Навчайте ділитися

Розкажіть, що ділитися іграшками або ласощами — це важлива частина дружби.

👉Як навчити дитину співпереживати

💥 Подавайте приклад

Діти найкраще вчаться, спостерігаючи за батьками. Демонструйте співчуття у своїх діях.

💥 Говоріть про почуття

Допомагайте дитині розуміти свої емоції, запитуючи: "Як ти почуваєшся?" і пояснюючи почуття інших людей.

💥Читання казок і історій

Обирайте книги, де герої переживають складні емоції, і обговорюйте їх із дитиною.

💥 Сюжетно-рольові ігри

Використовуйте ігри, де дитина може уявити себе в ролі іншої людини (наприклад, лікаря, вчителя чи друга).

💥 Навчайте слухати

Пояснюйте, як важливо слухати інших, щоб зрозуміти їхні почуття і потреби.

💥 Обговорюйте ситуації

Обговорюйте події з життя чи новин, пояснюючи, як інші люди могли почуватися.

💥Доброта в діях

Спонукайте дитину допомагати іншим: разом пекти печиво для сусідів чи писати листи підтримки.

💥Проводьте час із домашніми улюбленцями

Догляд за тваринами вчить дитину турботи і співчуття.

💥Пояснюйте наслідки вчинків

Обговорюйте, як дії дитини можуть вплинути на інших, наприклад, коли вона когось образила.

💥 Навчайте вирішувати конфлікти

Покажіть, як вирішувати суперечки, враховуючи почуття інших.

💥 Залучайте до благодійності

Пояснюйте, чому важливо допомагати тим, хто в потребі, і залучайте дитину до благодійних акцій.

💥Переглядайте фільми разом

Вибирайте фільми з емоційними сюжетами і обговорюйте почуття героїв після перегляду.

💥Запитуйте про переживання

Коли дитина ділиться своїм досвідом, запитуйте, як вона почувається і як би відреагувала інша людина.

💥 Грайте в емпатійні ігри

Наприклад, "Уяви, як би ти себе почував на місці друга, якщо б...".

💥Хваліть за співчуття

Відзначайте, коли дитина проявляє доброту чи підтримку до інших, навіть у дрібницях.

💥Навчайте розуміти невербальні сигнали

Пояснюйте, як міміка, жести і тон голосу допомагають зрозуміти почуття інших людей.

💥Будьте терплячими

Емпатія розвивається поступово. Хваліть дитину за прогрес і підтримуйте її, коли вона помиляється.

💥 Залучайте до командних ігор

Участь у спортивних чи творчих групах вчить дітей співпрацювати і враховувати думки інших.

💥Навчайте помічати оточуючих

Звертайте увагу на деталі: "Як ти думаєш, чому бабуся сьогодні така тиха?"

💥 Створюйте атмосферу довіри

У родині має бути простір для відкритого вираження почуттів, де дитина може навчитися розуміти себе і інших.

👉Як розуміти й виправляти дитячу брехню

♦️З'ясуйте причину брехні

Запитайте себе, чому дитина вирішила збрехати: страх покарання, бажання привернути увагу чи уникнути відповідальності.

♦️ Створюйте атмосферу довіри

Дитина повинна відчувати, що може розповісти правду без страху бути приниженою чи покараною.

♦️Не лякайте покараннями

Страх перед суворими наслідками часто змушує дітей брехати. Замініть покарання на спокійне обговорення.

♦️ Хваліть за чесність

Коли дитина каже правду, навіть у складній ситуації, обов’язково похваліть її за це.

♦️ Не ставте дитину в ситуацію вибору між правдою і страхом

Наприклад, замість "Ти розбив чашку?" скажіть: "Я бачу, що чашка розбита. Давай разом її приберемо".

♦️ Будьте прикладом

Діти наслідують батьків. Якщо ви брешете, навіть у дрібницях, вони теж можуть вважати це прийнятним.

♦️ Поясніть наслідки брехні

Розкажіть, як брехня може зруйнувати довіру і призвести до втрати поваги.

♦️ Розвивайте емоційний інтелект

Допоможіть дитині розпізнавати і справлятися зі своїми емоціями, щоб уникнути потреби вдаватися до брехні.

♦️Уникайте надмірного тиску

Не створюйте ситуацій, у яких дитина може відчути, що брехня — єдиний вихід.

♦️ Підтримуйте дитину у важких ситуаціях

Якщо дитина збрехала через страх чи сором, допоможіть їй знайти правильний спосіб вирішення проблеми.

♦️ Ставте відкриті питання

Наприклад: "Що сталося?" замість "Чому ти це зробив?" Це спонукає дитину розкритися.

♦️Обговорюйте цінність правди

Розкажіть історії чи приклади, які підкреслюють важливість чесності.

♦️ Не реагуйте агресивно на брехню

Спокійна реакція допоможе дитині зрозуміти свою помилку без страху.

♦️Створіть правила у сім’ї

Наприклад, правило "У нашій сім'ї ми завжди говоримо правду", яке підтримуватимуть усі члени родини.

♦️ Зробіть правду вигіднішою за брехню

Наприклад: "Якщо ти скажеш правду, ми разом знайдемо рішення, а якщо ти збрешеш, доведеться все виправляти самому".

♦️ Розкажіть про власний досвід

Поділіться, як ви колись збрехали і чому це було неправильно.

♦️ Визначте способи компенсації за брехню

Допоможіть дитині виправити ситуацію: наприклад, вибачитися або виправити свою помилку.

♦️ Уникайте ярликів

Не називайте дитину брехуном. Це може закріпити у неї відчуття, що вона завжди така.

♦️ Навчайте дитину говорити про свої потреби

Іноді брехня — це спосіб привернути увагу. Навчіть дитину просити про допомогу або виражати свої бажання словами.

♦️Підтримуйте позитивну атмосферу у родині

У гармонійній обстановці дитина рідше відчуває потребу брехати.

Використані джерела: Джон Ґоттман, Пол Екман, Джейн Нельсон, Джеймс Добсон, Еллен Гелінскі.

👉

👉Порядок вдома з дитиною звучить, як щось нереальне? Це нормально)

👉

👉#Розлади шкільних навичок

#Дислексія #Дисграфія #Дискалькулія

За матеріалами Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"

Автор Оля Британ-Сепик

Термін розлади шкільних навичок використовується до групи труднощів, які пов’язані з різними сферами навчання.

До розладів розвитку шкільних навичок відносять:

дислексію – порушення оволодіння читанням;

дисграфію – порушення опанування письма;

дизорфографію – порушення опанування грамотності;

дискалькулію – розлад арифметичних навичок, труднощі з рахуванням.

Розлади можуть мати різні ступені важкості, тому дві дитини, наприклад, з дислексією, можуть мати різні труднощі і потребуватимуть різної допомоги.

Розлади шкільних навичок можуть проявлятися самостійно або ж як супутні. Бувають діти тільки з дислексією, а трапляється, що мають і дислексію, і дисграфію. Поєднання можливі у будь-яких комбінаціях. Читання і письмо мають багато точок перетину, тому часто порушені разом.

Точні причини виникнення – невідомі. Дослідження показують, що це спадкові труднощі. Батьки передають певну комбінацію генів, які впливають на розвиток ділянок мозку. Їх мозок працює по-іншому.

За світовою статистикою, приблизно від 10% до 15% людей мають специфічні розлади розвитку шкільних навичок (в тій чи іншій формі та з різним ступенем прояву). Більшість дітей із розладами шкільних навичок мають середній або вище середнього інтелект, збережений слух та зір.

Перші труднощі стають помітними у першому класі, коли діти починають читати і писати. Якщо вкінці першого класу або ж на початку другого труднощі проявляються систематично і нема помітного прогресу в оволодінні навичками, то варто звернутись за допомогою до фахівця (дитячого психіатра, логопеда, нейропсихолога), щоб провести потрібне тестування та професійну допомогу й підтримку.

Важливо пам’ятати, що корекція розладів шкільних навичок – це дуже тривалий процес. Часом буває, що дитині необхідна допомога у навчанні протягом всього періоду у школі. Тривалість допомоги залежить від ступеня важкості розладу, частоти та тривалості занять. Чим рідше відбувається практика, тим довше триває процес. Повністю «перемогти» розлади шкільних навичок неможливо, тому що вони спричинені змінами в головному мозку. Але можна скоригувати й допомогти дитині у розвитку та оволодінні шкільних навичок до середньостатистичного рівня за допомогою спеціальних методів й підходів до навчання.